Для Київського академічного Молодого театру виявляється немає нічого неможливо. Сюжет, який на перший погляд здається абсурдним, тут можуть так обіграти, що в результаті виходить досить змістовна вистава.
Валерія Городецька нещодавно переклала українською мовою п’єсу Олександра Селіна «Парашутист» та поставила її на камерній сцені театру.
Головний герой Едвардас Лацис (артист Олексій Нежурко) професійний парашутист. Але під час одного зі стрибків його парашут не розкрився. За кілька секунд до фатального зіткнення з землею перед ним постала Смерть (Марія Пустова), яка пообіцяла виконати останнє бажання. А бажання виявилося досить банальним, але таким необхідним, щоб розкрився парашут. Так Едвардс залишився живим, але Смерть не заспокоїлася так просто і продовжила його переслідувати.
Головний герой начебто вижив помилково, на халяву. В запасі він має рік або всього один день – що має зробити за цей час? Як зміниться його життя, якого залишається все менше і менше? Може звільнитися з роботи, почати пиячити, поїхати на море – настільки великий вибір ми маємо, коли розуміємо, що зовсім скоро все скінчиться.
Нові обставини змусили Едвардса по новому подивитися на життя. Виявилося, що з дружиною Валентиною (Іванна Бзежінська) вони зовсім різні люди, яких насправді нічого не об’єднує. Персонажу намагається допомогти його друг Сергій Горбунов (Артем Атаманюк), але від такою допомоги виявляється більше шкоди ніж користі.
Чим далі тим смерть починає все більше переслідувати Едвардаса. Однак стосунки між ними поступово змінюються. На зміну ненависті і страху поступово приходить зовсім інше почуття, яке виявляється важко пояснити. Кілька разів Смерть рятує Лациса від здавалось би неминучої загибелі. І врешті виявляється, як це не парадоксально, що Едвардс і Смерть закохані одне в одного.
Здавалося би абсурдний сюжет насправді дає поживу для роздумів уважному глядачеві. Напевне багато хто замислиться над тим, настільки непередбачуваним буває життя. А справжнє кохання часто приходить саме тоді, коли на нього зовсім не чекаєш. І неможливо наперед навіть подумати, в кого ти можеш зовсім скоро закохатися. Відома фраза, що від ненависті до любові лише один крок теж виявляється не позбавлена сенсу. Також багато хто замислиться над тим, настільки прекрасним є життя і що потрібно цінувати кожну його мить, адже не відомо, яка мить виявиться останньою.
Чорний гумор від Молодого театру тепло сприйняв столичний глядач. У цьому можна було переконатися вже з перших показів вистави. Головна заслуга цього – блискуча гра акторів. Свої діалоги вони доповнюють довершеною міміком, яка інколи виявляється більш промовистою ніж звичайні слова. Яскраві образи створили Артем Атаманюк та Іванна Бзежинська. А Марія Пустова показала настільки швидко вона вміє перевтілюватися. З ніжної романтичної дівчини артистка за мить перетворюється на жорстоку безжалісну смерть і навпаки. Та напевне найбільше запам’ятовується Олексій Нежурко. На рахунку актора низка цікавих ролей в Молодому театрі та театрі «Браво». Але трагікомічний образ Едвардса Ласиса відкрив нову сторінку в творчій біографії актора, став свідченням його професійного зростання.
Валерія Городецька не лише переклала і поставила п’єсу, а ще й здійснила інсценізацію. Серед декорацій лише парашут. В залежності від розвитку дії він то розкритий, то закритий. По суті парашут – це п’ята дійова особа вистави.