«Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці…»
Хто з вас не чув рядки цієї пісні? Та історія, яка ховається за ними, приголомшує і дивує. Кохання і зрада, магія і реальність – усе переплелося тугими нитками на полотні долі.
Гонорова і красива, мов русалка, Тетяна покохала Гриця – спраглого до свободи парубка, який надто впевнений у своїх чарах.
«Стережися, Тетяно! Бо хто, донько, любить, той не раз і губить!» – попереджає її стара ворожка Мавра. Та хіба закохані слухають порад?
Тетяна очікує сватів від Гриця, не підозрюючи, що він уже має наречену Настку.
«Жаль одну покидати, а шкода і другу лишати», – зізнається хлопець старому циганові.
Та чи відпустить Тетяна Гриця? Чи знайде зілля, яке змінить їхні долі назавжди?
«Тамта одная чорнобривая,
То чарівниця справедливая!
І чарівниця, і зілля знає,
Тебе, Грицуню, заздрісне кохає!»
За повістю Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала».
