Класика тому й називається класикою, що час від часу виникає нестримне бажання повернутися до неї і знову відкрити щось просте і сокровенне. Ми чомусь звикли, що Чехов – завжди напівтон, забуваючи, що Чехов – це ще й іронія. Остання, як відомо, є маскою для беззахисних.
У цій виставі напівтони майже відсутні. Дія набирає обертів вже з перших хвилин. Вмить персонажі перетворяться на застиглі маски, за якими вони надійно приховають від глядача свої істинні обличчя. Інколи ці маски будуть страшними, іноді – огидними, іноді – жалюгідними та смішними. Від страшного до комічного – один крок. Гра в міражі. Але коли немає справжнього життя, то живуть міражами. Все-таки краще, ніж нічого.
У виставі використано музику: Леонкавалло «Паяци», Пучіні «Турандот», Масканьї «Сільська честь».
Дійові особи та виконавці:
Войницький – Олексій Вертинський
Серебряков – Олександр Безсмертний, Валерій Шептекіта
Олена Андріївна – Наталія Васько
Соня – Римма Зюбіна, Ліліана Ребрик
Войницька – Ганна Розстальна, Тамара Яценко
Астров – Станіслав Боклан
Телєгін – Ігор Портянко
Марина – Наталія Кленіна, Тетяна Стебловська
Робітник – Борис Георгієвський