«Чекаючи на Годо» – один із найбільш визначних творів театру абсурду. Двоє, Владімір і Естрагон, щовечора приходять на одне й те саме місце під деревом, щоб зачекати на третього – Годо. Ця зустріч щоразу відкладається, проте дорогою їм знову ж таки щоразу трапляється ще екстравагантніша й абсурдніша своєю поведінкою пара – Поццо й Лаккі. Життя героїв іноді лякає своєю безрадісною приреченістю.
Проте для акторів, Анатолія Петрова, Ярослава Чорненького, Валерія Легіна, Анатоля Фон-Філандри, це лише привід для яскравих імпровізацій, життєрадісної гри, жонглювання фразами, мовами, станами. «Чекаючи на Годо» Молодого театру – одне з найкращих втілень цієї п’єси в Європі. Не в останню чергу це досягається завдяки тексту, наче мозаїки, складеної з різних мов, діалектів, ідіом. Таким чином, акторам вдається в одну мить перетвори абсурдну ситуацію на яскраву гру.
ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:
Естрагон – Петров Анатолій
Владімір – Чорненький Ярослав
Поццо – Легін Валерій
Лаккі – Фон-Філандра Анатоль
Хлопчик – Тегіпко Надія, Чорненька Марія
